Звичка вести здоровий спосіб життя закладається змалку. Дорослому набагато простіше займатиметься спортом, якщо він робить це з ранніх років. Але не всім батькам вдається викликати в дитини інтерес до фізичної активності. Пояснюємо, як з дитинства прищепити любов до спорту та надихнути малюка займатися.
Підтримка та схвалення
Без психологічної підтримки батьків дитина ніколи не полюбить спорт. У подібних ситуаціях багато хто чинить насильство над дитиною. Не перетворюйте залучення дітей до здорового способу життя на тортури для них.
Дуже важливо, щоб дитина в цілому відчувала себе в безпеці і відчувала, що батьки її приймають та схвалюють. Тільки в такому разі мотивація займатися спортом не перетвориться на спробу довести своєму батькові, що вона досить хороша. Вона не матиме страху, що її посварять чи засудять. Також важливо розуміти, що дитині важлива увага з боку батьків та щира зацікавленість. Треба створити для нього безпечне, довірче поле – тільки так вона розвиватиметься.
Вік має значення
Залучити дитину до спорту та спонукати підлітка вести здоровий спосіб життя – різні речі. Батькам необхідно враховувати вік перед тим, як залучати дитину до занять.
Кожна вікова група з цього питання має особливості. П’ятирічну дитину набагато легше залучити до фізичної активності, ніж підлітка, у якого вже свої уявлення про життя. Для підлітків саботування та бунт – абсолютно звичайні. Ставлення до тіла формується у дитинстві.
На власному прикладі
Діти завжди беруть приклад зі своїх батьків, чи то манера говорити, одягатися чи звичка вести здоровий спосіб життя. Найефективніший спосіб спонукати дитину на заняття спортом – власний приклад.
Якщо батьки самі люблять спорт, то дитина відчуватиме, що фізична активність – це щось значуще. Дуже часто дорослі, які ніяк не причетні до спорту, не дбають про своє здоров’я та мають шкідливі звички, намагаються навіяти дітям, що спорт корисний та потрібен. Дитина ж навчається всьому у батька. Нерідко у мами чи тата немає власного пояснення, чому необхідно займатися фізичною активністю, крім заучених фраз із серії «це корисно», «це потрібно». При цьому сам батько весь день лежить на дивані або грає в комп’ютер і не знаходить часу для себе. Дитина ж віддзеркалює таку поведінку і починає ігнорувати заняття спортом.
Адекватне навантаження
Деяким батькам властиво проєктувати власні амбіції на дітей. У цьому випадку мами та тата часто роблять одну й ту саму помилку – перевантажують дитину.
Якщо дитину змушувати цілодобово займатися спортом з думкою, що зростає майбутній олімпійський чемпіон, то у нього може виникнути ворожість до фізичної активності, бо на неї поклали надто багато завищених очікувань. Дуже часто батьки вирішують виховувати надлюдини: наприклад, до трьох у нього школа, потім спорт до семи, потім домашнє завдання, потім ще щось. Важливо усвідомлювати, що у дитини має бути уявлення про відпочинок. Не кожен стане олімпійським чемпіоном, але кожному важливо прожити своє дитинство щасливо. Нерідко батьки ігнорують стан дитини, думаючи, що вона просто лінується або прикидається, коли їй насправді важко. Вони не розуміють, що навіть лінивість – це симптом втоми чи переживань. Цілком можливо, так дитина показує, що вона чогось боїться чи справді дуже втомилася.
Все в міру
Немає нічого важливішого, ніж дитяча психіка. Коли батьки долучають дітей до спорту, насамперед вони мають прислухатися до їхньої думки.
Часто, коли батьки змушують дітей займатися спортом, це може призвести до емоційного виснаження або вигоряння, а там сформувати низку безадаптативних звичок. Наприклад, у дитинстві людину обмежують у їжі або вводять систему суворих заборон, що є однією з умов багатьох видів спорту. А згодом дорослому доводиться проходити терапію, щоб позбавитися переїдання або інших харчових звичок, які почалися саме тоді. Буває таке, що люди мало не ненавидять батьків за те, що їх змушували займатися спортом. Насамперед важливо дбати про психоемоційний стан дитини. Тоді фізичний розвиток цікавитиме його самого.
