Еволюція дала людині все, щоб стати домінуючим видом на планеті, але так і не змогла позбавити її хвороб. Людина все так само схильна до захворювань, і психічних у тому числі. Ми публікуємо фрагмент із книги доктора Рендольфа Нессі “Гарні погані почуття”, де цьому знайдено пояснення.
Ознак, які роблять нас уразливими, незліченна кількість. Навіщо нам апендикс? Навіщо нам зуби мудрості? Чому родові шляхи такі вузькі? Чому коронарні артерії можуть закупорюватись? Чому так багато короткозорих людей? Чому у нас не виробляється імунітет до грипу? Чому існує менопауза? Чому у кожної одинадцятої жінки виникає рак грудей? Чому так поширене ожиріння? Чому настільки часті афективні та тривожні розлади? Чому не усуваються гени, що викликають розвиток шизофренії? Кожна ознака або ген, через який організм виявляється схильний до хвороб, являє собою еволюційну загадку.
Стандартна відповідь – можливості природного відбору не безмежні, і, наприклад, викорінити всі мутації він просто не здатний. Причина вагома, проте основне відкриття еволюційної медицини полягає в тому, що у нашої незахищеності від хвороб існує щонайменше ще п’ять еволюційних причин, крім цієї. Еволюція пояснює не тільки чому наш організм працює так добре, а й чому деякі його елементи виходять з ладу. Покажу коротко, як це відбувається із хворобами взагалі та з психічними зокрема.
- Невідповідність
Наш організм не готовий до реалій сучасного середовища.
Більшість хронічних хвороб, що дошкуляють нам, — наслідок проживання в сучасному середовищі. Це не означає, що нам би жилося краще в тому середовищі, в якому існували наші предки. Тодішнє життя було не просто важким, жорстоким і коротким — все було набагато гірше.
Уявіть собі зараження зуба мудрості, що не прорізається, в часи, коли стоматологів і близько немає. Інфекція в крихітній рані призводить до повільного відмирання кінцівки або загибелі. Стандартний спосіб лікування – вилити на рану кипляче масло – допомагає лише іноді. Ампутації, що стали можливими з появою сталевих інструментів, проводяться за одну мить, оскільки до анестезії ще далеко. Великий плід – це смертельний вирок для породіллі. Не слід забувати й банальну голодну смерть. Ми зараз набагато здоровіші за своїх предків.
Проте багато нинішніх проблем зі здоров’ям обумовлені середовищем, яке ми створили заради задоволення своїх бажань. Зараз основна маса населення розвинених угруповань живе в матеріально-фізичному відношенні краще, ніж королі та королеви всього якихось сто років тому. У нас не бракує смачної їжі, захисту від негоди, знеболювальних, вільного часу для занять улюбленою справою. Однак, ці безумовно вражаючі досягнення цивілізації мають і зворотний бік – саме в них причина більшості наших хронічних хвороб.
Якщо ви матимете нагоду супроводжувати лікаря під час обходу, запитайте його, кого з нинішніх пацієнтів тут не було б, живи ми в попередні століття. І виявиться, що не було б ракових хворих, пацієнтів із серцевими та легеневими захворюваннями, спричиненими курінням; не було б тих, чиї хвороби спровоковані алкоголем та наркотиками. Не було б значної маси діабетиків, а також хворих на високий тиск, ішемічну хворобу серця та хвороби, пов’язані з ожирінням. У більшості хворих на рак грудей він не розвинувся взагалі. Майже (або зовсім) не знайшлося б пацієнтів з розсіяним склерозом, астмою, хворобою Крона, виразковим колітом та іншими аутоімунними захворюваннями, що останнім часом набувають розмаху епідемії.
Найбільше благо сучасного життя – харчовий достаток – обертається найбільшим злом. Точніше, злом обертаються сурогати, які виробники фабрикують із бажаними для людини дозами цукру, солі та жирів. В африканській савані, де цукор, сіль та жири були рідкістю, потяг до них приносив користь організму, проте зараз цей же потяг несе нам зайву вагу та хвороби. Пристрасть до тютюну не загрожувала нічим особливим, поки ми не почали виводити м’якіші сорти і не винайшли цигарковий папір, – тепер куріння викликає третину всіх ракових захворювань і чималу частку серцево-судинних.
Напої, що одержуються в результаты зброджування, існували й за старих часів, але тепер пиво, вино та міцне спиртне продаються на кожному кроці, сприяючи поширенню алкоголізму в усьому світі. Розвиток хімії та транспорту призвело до масової доступності важких наркотиків на кшталт героїну та амфетаміну, що у поєднанні з новими засобами їх введення (такими як шприци) провокує масштабні сучасні епідемії.
Завдяки покращеному харчуванню діти дозрівають швидше – у багатьох дівчаток місячні зараз починаються у віці одинадцяти-дванадцяти років, тобто задовго до того, як тіло та розум будуть повністю готові до вагітності, не кажучи вже про турботу про власну дитину.
Схильність до хвороб зростає у тому числі через більш тонкі та невловимі складові середовища. Нічне освітлення порушує нормальний виробіток мелатоніну і тим самим збільшує статистику онкологічних захворювань. Прийом протизаплідних пігулок множить число менструальних циклів у сучасної жінки на чотири й у відповідній пропорції підвищує схильність до гормонального впливу та рівень захворюваності на рак порівняно з представницями колишніх часів.
Життям у сучасному середовищі пояснюється й переважання деяких психічних захворювань. Наркотична залежність і токсикоманія, розлади харчової поведінки, дефіцит уваги – це переважно проблеми сучасного, розвиненого суспільства. Депресію та тривожні розлади часто вважають виключно сьогоднішнім лихом, проте про їх поширеність у колишні часи нам просто мало відомо. Шизофренія та обсесивно-компульсивний розлад, схоже, не стали частішими.
Невідповідність – це перша з шести причин нашої схильності до хвороб та суттєва причина деяких психічних розладів.
- Інфекції
Бактерії та віруси еволюціонують швидше, ніж ми.
Більшість людей, говорячи про хвороби, мають на увазі інфекції. У їхній свідомості схема напрочуд проста: мікроби потрапляють в організм і розмножуються, викликаючи хворобу, а лікарі виписують антибіотики, які ці мікроби вбивають. Насправді ж усе набагато складніше, цікавіше та похмуріше.
Одне людське покоління – приблизно двадцять п’ять років. У бактерій покоління змінюються кожні кілька годин, тобто десь у 30 000 разів швидше. Знаючи це, просто дивуєшся, що такий великий організм, що повільно розвивається, як людський, в принципі зумів вижити. Мікрожиття існувало на Землі за три мільярди років до того, як виникло і почало еволюціонувати щось більше. Як знати, може, ми ще відкриємо планети, на яких великі організми так і не розвинулися, оскільки їх поглинули дрібніші, що еволюціонували набагато швидше.
Тепер ми стикаємося із небезпекою стійкості до антибіотиків. Ті небагато бактерій, яким вдалося вціліти після дії антибіотика, незабаром збільшують чисельність і завойовують панування. Найпростіший еволюційний процес, але медичні журнали, що цікаво, рідко користуються цим словом на Е, намагаючись замінювати його евфемізмами на кшталт «виникати», «з’являтися», «розповсюджуватися». І ці недомовки не дрібниця.
Майбутні еволюційні медики намагалися іноді з кращих спонукань запобігти розвитку резистентності до антибіотиків у своїх лікарнях, домовляючись віддавати пріоритет при призначенні якомусь одному антибіотику і кожні кілька місяців перемикатися на нового «фаворита». Але послідовний вплив різних препаратів, хоч би яким інтуїтивно логічним і дієвим воно здавалося, може прискорити еволюційний розвиток мультирезистентності. Крім того, багато лікарів радять пацієнтам пропивати весь курс антибіотиків до кінця, щоб запобігти розвитку резистентності, проте, згідно з результатами недавніх досліджень, якщо запалення легень вже вдалося купірувати, то подальший прийом антибіотика лише посилює відбір резистентних штамів, ніяк не скорочуючи термін хвороби. Відсутність у медиків еволюційних знань шкодить здоров’ю пацієнтів.
Бактерії та їх носії ведуть еволюційну гонку озброєнь: варто носієві виробити захисний механізм, патоген починає еволюціонувати аби вийти з-під його впливу. Стрептококи – бактерія, що викликає ангіну, – маскується під клітини людського організму, тому антитіла, які наша імунна система виділяє для боротьби зі стрептококом, можуть пошкодити і наші власні клітини. Таке пошкодження нирок виливається у гломерулонефрит. Пошкодження суглобів та серцевих клапанів – ревматичну лихоманку. Пошкодження нейронів у базальних ядрах (один із відділів мозку) веде до порушень моторики, судомних рухів, якими характеризується ревматична хорея, і до деяких проявів обсесивно-компульсивного розладу.
Буває, що носій та бактерії уживаються один з одним. На зміну колишньому уявленню про бактерії як шкідливих організму поступово приходить еволюційний погляд на них як на складну мікрофлору, життєво важливу для здоров’я.
Порушення мікрофлори відлунює нинішньою епідемією ожиріння та такими аутоімунними хворобами, як розсіяний склероз, діабет першого типу та хвороба Крона. Щось таке є в сучасному середовищі, що провокує надмірні запалення, через які й виникають всі ці хвороби та атеросклероз. Можливо, справа якраз в антибіотиках, що руйнують мікрофлору? Якщо так, то вміння позбавлятися бактерій дається нам занадто дорогою ціною.
- Обмеження
Існують проблеми, з якими природний відбір не може впоратися.
Природному відбору багато що просто непідвладне. Жодна із систем не здатна копіювати генетичну інформацію ідеально точно, тому мутації неминучі. Природний відбір не може змінити закони фізики, тож слонів, що літають, у нас не буде. Відбір не в силах сформувати організм, що виробляє власну енергію і не потребує інших її джерел. Ці обмеження притаманні будь-якій системі, як природній, так і механічній.
Крім іншого, досягти абсолютної досконалості як інженерної споруди, так і організму заважає інерція розвитку. Коли траєкторія розвитку вже задана, почати знову не вийде. Приклад – комп’ютерна клавіатура: ви можете перейти на якусь ефективнішу розкладку, але для цього вам доведеться переучуватися, і вона буде несумісна зі значенням клавіш на наявній клавіатурі.
Існують проблеми, з якими природний відбір не може впоратися
Надії на покращення далеких від ідеалу властивостей та складових організму ще менше. Око хребетних часто наводять як зразок досконалості, проте й у ньому є суттєві конструктивні прорахунки. Пучок судин і нервових волокон пропущений всередину ока через отвір в очному дні, що створює сліпу пляму, а потім нервові волокна розходяться прямо по поверхні сітківки. Чому б їм не проходити до світлочутливих клітин не сітківкою, а за нею, як у восьминога? Але переробити вже нічого не можна. Цей конструктивний недолік природний відбір неспроможний виправити, оскільки в цьому випадку доведеться приректи тисячі поколінь на сліпоту.
Аналогічної халтури достатньо і в мозку, який схильний через це до всіляких помилок мислення. Якісь із них залишаються з нами з тієї ж причини, що й сліпа пляма в оці: неможливо повернутися у вихідну точку і переробити все наново. І навіть якщо не брати до уваги інерцію розвитку, багато в нашій схильності до психічних розладів пояснюється обмеженими можливостями відбору. Без мутацій аж ніяк.
- Витрати
У всьому нашому організмі є сильні та слабкі сторони.
Ідеалу в організмі досягти неможливо, оскільки удосконалення однієї ознаки означає погіршення інших. Якщо ви купуєте машину, яка розганяється до 60 миль на годину за чотири секунди, не сподівайтеся, що вона споживатиме всього галон бензину на п’ятдесят миль і вміщуватиме восьмерих. Можна врізати в дах автомобіля панорамний люк, але не виключено, що він протікатиме в дощ. Можна поставити шини-липучки – вони відмінно тримають на льоду (незамінна річ для зим у Мічігані), проте при цьому дорого обходяться, швидко стираються і цмокають при їзді.
Наш організм – накопичення витрат. Куди не поглянь, суцільний простір для поліпшення, тільки ці поліпшення марно не пройдуть. Якщо імунна система даватиме сильнішу відсіч, зросте ризик пошкодження тканин. Якщо кістки зап’ястя стануть товстішими, щоб можна було кататися на скейтборді без захисту, у суглоба знизиться рухливість, і закинути камінь так само далеко, як зараз, вже не вийде.
Щоб отримати око як у орла, здатний розглянути мишу за милю, доведеться попрощатися з кольоровим та периферичним зором. Хочете більший мозок? Можна, тільки тоді ви ризикуєте загинути під час пологів. Тиск нижчий? Добре, тільки рухатись будете повільніше і слабше. Якщо знизити чутливість до болю, на нас живого місця не залишиться від різних ушкоджень. Якщо нервова система реагуватиме менш бурхливо, нам буде важче справлятися з небезпекою.
Якої ознаки не візьми, будь-яка крайність буде згубною. Оптимальне поєднання «ціни та якості» знаходиться десь посередині. Занадто низький больовий поріг чи надмірна тривожність – це погано, але й повна нечутливість до болю та відсутність тривоги анітрохи не краще. Природний відбір, зазвичай, веде до радикальних перетворень, він зберігає усереднений статус-кво. Життя без болю та тривоги здається мрією, але насправді воно триватиме дуже недовго.
- Розмноження
Природний вибір максимізує відтворення генів, але не здоров’я.
Формування організму було направлено не на максимізацію здоров’я чи тривалості життя, але в максимальне поширення генів. Алелі (різні варіації одного і того ж гена), що збільшують кількість потомства, поширюватимуться в наступних поколіннях, навіть якщо вони вкорочують життя і множать страждання. І це не є гіпотезою. Половина людства була сформована відбором так, щоб «жити швидко та померти молодими».
Я, зрозуміло, маю на увазі жіночу половину людства. Чоловіки живуть у середньому на сім років менше за жінок. У віці від нуля до десяти років у розвинених країнах на сотню померлих дівчаток припадає сто п’ятдесят померлих хлопчиків. У перехідному віці та трохи старше це співвідношення складає вже три до одного (триста чоловіків на сто жінок).
Чому? Проксимальне пояснення звинувачує в усьому тестостерон (і його вплив на тканини), імунітет та схильність до ризику. Еволюційне пояснення полягає в тому, що у чоловічих
особин, на відміну від жіночих, підвищенню відтворення сприяє витрата ресурсів, і сил на конкурентну боротьбу, а не відновлення тканин. Самець, який переміг у цій боротьбі, привабить більше партнерок для парування і залишить більше потомства.
Це не означає, що платити за цим рахунком доводиться лише чоловікам. Жінки теж змушені жертвувати здоров’ям заради розмноження, але не такою ціною, як чоловіки. Відбір налаштовує всі організми діяти так, щоб підвищити пристосованість, навіть якщо це веде до погіршення здоров’я та зниження щастя. Вам доводилося відчайдушно бажати когось, чудово розуміючи, що зв’язок із цією людиною може обернутися катастрофою? Більшості з нас доводилося іноді й справді з катастрофічними наслідками.
Те саме стосується інших наших бажань і неминучих мук від їх нездійсненності. Ми прагнемо визнання, багатства, любові, поклоніння, краси, влади. Навіщо? Радість від успіху практично ототожнюється з гіркотою поразки. Наші емоції значно більше грають на руку нашим генам, ніж нам самим.
- Захисні реакції
При небезпеці такі реакції, як біль чи тривога, виявляються неабияк корисними.
Люди, як правило, шукають порятунку від симптомів, а не від хвороб. Біль, жар, нездужання, кашель, нудота, блювання, діарея – це захисні реакції організму.
Такі самі захисні реакції є тривога, ревнощі, гнів і зневіра. Вони включаються, коли відбувається щось погане. Вони корисні, хоч і неприємні. Якщо ви захворієте на запалення легенів, сподівайтеся, що кашльовий рефлекс у вас в порядку, інакше велика ймовірність померти. Ще сподівайтеся, що ваш лікар усвідомлює користь кашлю і не переборщить із препаратами, які його блокують.
Тим часом ліки, які блокують нормальні захисні реакції, лікарі виписують регулярно. І це чудово! Людині, позбавленій непотрібного болю, нудоти, кашлю, спеки, стає набагато легше. Але тут криється загадка. Якщо захисні реакції – це корисний механізм, вироблений природним відбором, логічно припустити, що їхнє блокування, навпаки, погіршить стан хворого. Чому ж люди не гинуть масово, приймаючи ліки, які блокують нормальну захисну реакцію?
Я міркував над цим питанням кілька років, доки не знайшов розгадку, яку назвав «принцип пожежної сигналізації». Більшість реакцій, які змушують людину мучитися, в окремих випадках особливої користі не несуть, і все ж таки вони абсолютно нормальні, оскільки малою кров’ю захищають від величезної гіпотетичної шкоди. Це як хибне спрацювання пожежної сигналізації. Краще нехай виє зайвий раз, коли ви ненароком спалите тости, зате зможете спати спокійно, знаючи, що у разі справжньої пожежі вона спрацює одразу.
Краще нехай занудить зайвий раз або поболить трохи, зате буде ясно, що організм зможе сигналізувати про пошкодження тканин або отруєння. Тому зазвичай блокувати медикаментами нудоту або біль можна без жодної побоювання.
Якщо у вас синтетичний склад розуму, ви, напевно, вже помітили, що шість перелічених вище причин нашої вразливості можна звести до трьох. Невідповідність середовищу та «гонка озброєнь» між організмом та патогенами обумовлені тим, що організм у своєму еволюційному розвитку не встигає за змінами середовища.
Наступні дві причини позначають межі можливостей відбору: він має обмеження, і жодне вдосконалення не обійдеться без витрат. Останні два пояснення – це не стільки причини вразливості, як хибні уявлення про те, на що саме спрямований природний відбір. Він максимізує відтворення, а не здоров’я; а неприємні відчуття від захисних реакцій, таких як біль, кашель та тривога, невіддільні від їхньої користі.
Хвороби – це не продукт еволюції
Пошук еволюційних пояснень схильності до хвороб – завдання вкрай важке, так що помилок не уникнути. Найпоширеніша ти груба помилка в еволюційній медицині – схильність розглядати хвороби як пристосування.
Тому ніколи не завадить ще раз нагадати: самі хвороби еволюційного пояснення не мають, це не пристосування, що сформувалися шляхом природного відбору. Гени або ознаки, пов’язані з низкою хвороб, забезпечують переваги та недоліки, що впливають на відбір. Однак усі припущення щодо користі самих хвороб, таких як шизофренія, залежність, аутизм, біполярний розлад помилкові докорінно. Питання має звучати так: «Чому в ході природного відбору сформувалися ознаки, через які у нас виникають хвороби?»
Схильність до хвороб вимагає еволюційного пояснення, що враховує ту чи іншу сукупність перерахованих вище факторів. Хтось намагається шукати одну-єдину причину, наприклад звалювати все тільки на сучасне середовище, тільки на витрати або тільки на обмеження. Але, як правило, це ансамбль одразу кількох причин. Так, наприклад, пояснюючи з еволюційних позицій атеросклероз, ми врахуємо і сучасний раціон, і інфекції, що викликають запалення, і шкоду та користь імунної активації в артеріях. І, насамкінець, не можна забувати, що еволюційні пояснення не альтернатива поясненням, що описує механізми функціонування систем. Нам потрібні й ті й інші.
Без еволюційного пояснення нам не вдасться зрозуміти, чому психічні захворювання в принципі існують, де шукати їх причини та в якому напрямку працювати над удосконаленням способів лікування.
