Для боротьби з цукровим діабетом роблять уколи інсуліну і поки ніякої заміни цій процедурі не передбачається. Але дослідники не припиняють пошуки.
Біохіміки з Північної Кароліни на чолі з Гу Чжен вирішили скористатися перевагами нанотехнологій і заховати бета-клітини від імунної системи. Для цього створили пластир, покритий безліччю мікроскопічних голочок. На першому етапі голки були наповнені інсуліном і пластир, наклеєний на шкіру миші, знижував вміст цукру в крові. Потім в голки були заховані самі бета-клітини, які помістили в капсули з біо-альгінату, заповнені поживним розчином. Також були додані підсилювачі цукрового сигналу – пухирці, наповнені спеціально приготованими хімікаліями.
Коли пластир наклеюють на шкіру, голочки впиваються в неї, і вся система починає обмінюватися речовинами з кров’ю через шкірні капіляри. Дізнавшись, що вміст цукру зростає, бета-клітини починають виробляти інсулін. Як виявилося, зв’язок працює непогано: коли на піддослідну мишу наліпили ще один пластир, інсулін не став виділятися до тих пір, поки знову в її крові не виріс цукор. Загальна тривалість роботи пластирів склала 20 годин.
Звісно, це не панацея. Якщо пластир пройде клінічні випробування, його доведеться міняти кожен день. Але від постачальників інсуліну в разі успіху пацієнт позбавиться назавжди. А робити пластир на замовлення і, можливо з власних клітин хворої людини, зможуть в невеликій, але в добре оснащеній нанобіотехнологічній лабораторії.
